Каранда Галина Запізнились ви, мої дощі...
Чом же так ви, рідні, запізнились?..
Тричі вже все висохло в мені
І піском розпеченим покрилось.
Запізнились ви, мої дощі, -
Що засохло – може лише згнити.
Незворотно втрачено ті дні,
Як могли хоч щось ви оживити.
Лубни, 22.07.2013
05.08.2013 11:13 Оля Стасюк |
 дощ буває невчасно лише в жнива. А так - це вічне переродження. Хоча б землі, як не душі. З дощем Вас) і з 450-ткою! вірш сподобався, особливо про здатність дощу оживити щось. тільки дні ті не втрачені, вони ще прийдуть. От прийде спека - і знову хотітиметься дощику. |
29.07.2013 23:31 Деркач Олександр => © |
 Гарно...але ж десь завалялась насінинка, зернятко якесь, от і виросте щось новеньке, свіженьке... |
23.07.2013 23:29 Тадм |
 на жаль, це також частина життя. а вірш дуже гарний вийшов |
23.07.2013 16:00 Лідія Яр |
 Ще й як оживлять....повірте....Дуже-дуже гарно, хоч і песимістично... |
23.07.2013 14:12 Тетяна Чорновіл => © |
 Ого! Чого це Ви раптом засохли а тоді згнили? ))) |
22.07.2013 22:48 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Бувають такі хвилини, але потім ... |
22.07.2013 15:32 Сашко Новік => © |
 і все? Що ж так приречено |