Ще секунда
Більше не буде ванільної дурні.
Через секунду я за крок від стерви.
Мені плювати хочеш ти чи ні.
Краще замовкни. Так, це краще, напевно.
Мій здоровий глузд впав у кому.
Я звикла, хоча продовжую вірити.
Мій найбільший косяк у тому,
що я зовсім не вмію лицемірити.
Перенасичена ‘crazy life’
дуріє крок за кроком.
Останній час мені справді в кайф
вбивати себе сучасним хард-роком.
Наші помилки бездоганні,
ще секунда - я розіб’юсь в істериці.
Все йде до того, що в психлікарні
я буду раніше, ніж в Америці.
Мрії летять в забуття.
Ще секунда - будь-що може статися.
Так, це справді моє життя
і я не маю права здаватися.
Шалена прив’язаність скоро загине.
Хоча я піду до останнього, будь певний.
Ще секунда - і розум мене покине.
Вічні лиш Лінкін Парк і спалені нерви.
Не здатна втекти від холодної правди.
Що не зошит - то панкові черепи.
Ще секунда - ти вирвеш мої гланди,
ну а я розіб’ю тобі щелепу.
Чорт, у мене збиті всі кулаки,
разом з тим душа на осколки.
Сподіваюсь, Честер затьмарить думки.
Ще секунда – і в мене почнуться ломки.
Від правильної реальності стає нудно.
Забудь принципи. Залиш каяття.
На те, щоб розійтись - у нас секунда.
На те, щоб вибачитися - життя.
NY, skyscraper...hope, 09.02.2012