14.02.2012 19:34
-
327 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Істерична Бруталка

Ще секунда

Та нічого особливого, я не вмію писати красиво)

Більше не буде ванільної дурні. 

Через секунду я за крок від стерви. 

Мені плювати хочеш ти чи ні. 

Краще замовкни. Так, це краще, напевно. 

Мій здоровий глузд впав у кому. 

Я звикла, хоча продовжую вірити. 

Мій найбільший косяк у тому,  

що я зовсім не вмію лицемірити. 

Перенасичена ‘crazy life’ 

дуріє крок за кроком. 

Останній час мені справді в кайф 

вбивати себе сучасним хард-роком. 

Наші помилки бездоганні,  

ще секунда - я розіб’юсь в істериці. 

Все йде до того, що в психлікарні 

я буду раніше, ніж в Америці. 

Мрії летять в забуття. 

Ще секунда - будь-що може статися. 

Так, це справді моє життя 

і я не маю права здаватися. 

Шалена прив’язаність скоро загине. 

Хоча я піду до останнього, будь певний. 

Ще секунда - і розум мене покине. 

Вічні лиш Лінкін Парк і спалені нерви. 

Не здатна втекти від холодної правди. 

Що не зошит - то панкові черепи. 

Ще секунда - ти вирвеш мої гланди,  

ну а я розіб’ю тобі щелепу. 

Чорт, у мене збиті всі кулаки,  

разом з тим душа на осколки. 

Сподіваюсь, Честер затьмарить думки. 

Ще секунда – і в мене почнуться ломки. 

Від правильної реальності стає нудно. 

Забудь принципи. Залиш каяття. 

На те, щоб розійтись - у нас секунда. 

На те, щоб вибачитися - життя. 

NY, skyscraper...hope, 09.02.2012


Істерична Бруталка цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.02.2015 15:06  Ем Скитаній => © 

віршик сподобався в цілому, особлив неопесередкованою
відвертістю...до речі, щодо "від правильної реальності стає нудно"... - в сьогоденні на даунбасі реальність дуже викривлена у якусь кривавобрудну НЕПРАВИЛЬНУ реальність...але мене від того і нудить, і рве мені на шмаття душу...це зауваження віршика не стосується - віршик чудовий! 

 31.10.2012 19:19  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Вас справді настільки зацікавили мої вірші? Це приємно. Тут треба врахувати одну маленьку, проте дуже важливу деталь: усі свої твори я писала під впливом когось. Бачите, моє перше коханнячко мріяло вирвати мені гланди і все інше. І взагалі, тоді я була ну такою, трохи брутальною, трохи істеричною і слухала важку музику. А от мої 3 останні твори- вони зовсім інші. В чомусь це наслідок взаємної закоханості, в чомусь- наслідок самої людини...Господи, я не знаю! Просто я набагато щасливіша описувати свої почуття зараз; раніше -вони не були такими вже й потрібними. Звідси й грубість. 

 31.10.2012 13:46  Ірина Затинейко-Миха... 

останні два рядки - дуже і дуже дорослі...у деяких рядках не зовсім вїхала...мабуть, треба більше ознайомитись із цією субкультурою... 

 29.02.2012 10:14  Антоніна Чернишенко => © 

"На те, щоб розійтись - у нас секунда.
На те, щоб вибачитися - життя."

А оце вже мудра філософія, влучно сказано 

 29.02.2012 10:12  Антоніна Чернишенко => © 

"вбивати себе сучасним хард-роком."

не знаю як вас, а мене він точно вбиває,
як же хочеться інколи послухати старий добрий хеві метал)))))) 

 15.02.2012 23:05  © ... => Деркач Олександр 

так, стоп) Під словом "критика" я вважала Ваше ставлення до твору, і все. Це мій 2 вірш українською мовою, і я знаю, що зовсім не досконала в цьому, тим паче, що не можу красиво писати рядки) 

 15.02.2012 19:31  Деркач Олександр => © 

Біль завжди вартий того, щоб на нього реагувати і упаси Боже це була не критика, здогадувався що це Ваш крик душі, просто так склався асоціативний ряд і вірш емоційно сильний і про біль не завжди красиво напишеш 

 15.02.2012 18:14  © ... => Деркач Олександр 

Так-так, я погоджуюсь з тим, що це лише "крик душі", якому терміново потрібно до психлікарні) Проте суть трохи інша: це про двох людей, у яких з`явились проблеми. Повністю автобіографічний вірш. Знаєте, коли зустрічаєш людину і просто прив`язуєшся, від прив`язувань починаються ломки, істерики. А як щодо "глюків про гланди"- хлопець обіцяв мені їх вирвати, а хотіла зламати йому щелепу. В кінці я усвідомлюю, що мені набридла ця до біса правильна реальність, тож не хочу щоб ми слідували принципам чи розкаювались. Ми завжди можемо розірвати відносини, проте нам потрібно буде ціле життя, щоб їх відновити.
У будь-якому разі, дякую за критику. Якщо Ви виразили свою думку-вірш правда того вартий, і це справді круто) 

 15.02.2012 18:05  © ... => Одягнута в чорне 

Величезне спасибі, я просто не чекала) Справді круто усвідомлювати, що комусь подобається твоя "істерична дурня":D Мммм...і ще, чудова пісня)

 15.02.2012 18:02  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую) Це справді надихає:) 

 15.02.2012 18:00  © ... => Матвієнко Анастасія 

Насть, дякую) Так, це все мій істерично-правдиво-брутальний стиль:D

 15.02.2012 16:48  Тетяна Ільніцька 

Відвертість не може не сподобатись. "Через секунду я за крок від стерви", - так про себе кожен напевно може сказати, але чи стане? Це треба мати сміливість і натхнення. У Вас це є. Бажаю творчих успіхів. 

 15.02.2012 16:11  Матвієнко Анастасія 

Ну що ж,Керол, все в твоєму стилі...:DDD
Вірш - чудовий!
(P.S. LP-найкращі!):))) 

 15.02.2012 14:14  Одягнута в чорне 

Написано сильно і без прикрас. варто все називати своїми іменами. відчувається, що весь світ - то один великий абсурд і залишається тільки збожеволіти. крутий вірш. крутий стиль. так тримати! і ганьба дешевій ванілі!)))))

 15.02.2012 11:06  Деркач Олександр => Оля Стасюк 

секс,наркотики, рок-н-рол...це істерична лірика і так вона була анонсована...буває інколи...останні два рядки -мудро 

 15.02.2012 08:46  Олександр Новіков 

класно. спочатку про стерво якось не дуже пішло, але далі мощно. ламає щелепу) 

 14.02.2012 19:55  Каранда Галина => © 

пишете гарно, нестандартно. 

 14.02.2012 19:35  Оля Стасюк 

Цікава лірика.