Чувак, не парся, це життя
Знову вриваєшся сам не свій.
Ти загинаєшся за дрібницями.
Тільки не треба ґвалтувати мій
мозок твоїми дурницями.
Черговий облом. Ну так що?
Не виставляйся. Це відстойно.
Я стулю тобі рота якщо
ще раз скажеш щось пристойне.
Оскаженіла душа не стримується,
йде непристойний потік щирості.
Так, у мене рідко отримується
говорити до біса розумні милості.
Ми не винні нічого нікому.
Досить намагатись бути красивим.
Досить шукати сенсу в тому,
що робить тебе щасливим.
Не бійся якщо щось не так:
ми всі по-своєму неправильні.
Якщо чесно, мені зносить дах
від татуйованих рокерів-бруталів.
У твоїх думках багато тривожного.
Тож перестань думати. Мрії реальні.
Ще 1 сумнів - і я заткну кожного,
хто скаже, що ми не ідеальні.
Ми будемо дуріти від рок-н-ролу.
Хто сказав треба жити правильно?
Зможеш зубами відкрити кока-колу?
Вирушаєш у Нью-Йорк. До біса правила.
Про найголовніше часто мовчим.
Ну що за дурня?! Діла не буде.
Ми всі хворі кимось одним,
коли виліковують інші люди.
Хто сказав, що треба змиритись?
Я буду боротись поки кров ріками.
Тобі слабо на мить зупинитись?
Хочеш, я буду твоїми ліками?
Бісить свій дорослої скользоти.
Я не хочу і не буду виглядати милою.
Треба забити на думку кожної мерзоти,
яка вважає природність некрасивою.
Змінюй все альтернативами.
Тепер помовч. Наступного дня
ми прокидаємось бузтурботно-щасливими.
28.02.2012
