16.02.2012 18:43
-
298 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Тетяна Ільніцька

Я слів своїх не заберу назад

Я слів своїх не заберу назад

Ні йоти сенсу з букви я не зрушу! 

Голгоф щоденних перекреслю ряд, 

І на вівтар не покладу вже душу. 


Мій світ недосконалий і важкий. 

Тут доля посмішок багато не вділила. 

Та він – живий, наївний і не злий. 

Мені без нього існувать несила. 


Твоя ж довершеність не відчуває меж. 

Ти звик усе отримувать завчасно… 

Кохання, може, теж, як жарт, візьмеш, 

Затамувавши подих безпристрасний? 


Хто меч схрестив з коханням у борні 

Загине сам, згораючи в огні! 


Тетяна Ільніцька цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.09.2013 13:04  © ... => Світлана Рачинська 

Був тоді такий стан. 

 12.09.2013 00:37  Світлана Рачинська => © 

Емоційно. Сильно. Вразила. 

 19.02.2012 23:33  © ... => Олександр Новіков 

Дякую! 

 18.02.2012 19:41  Олександр Новіков 

підсумок гарний. воно так і буває 

 17.02.2012 21:58  © ... => Деркач Олександр 

Дякую! 

 17.02.2012 11:24  Деркач Олександр => © 

Кохання як ваші рецепти- може буте гострим і пекучим, солодким і навіть приторним,легким,повіітряним і важким 

 17.02.2012 06:48  Каранда Галина => © 

ренесанс? може, ми надто здалеку ту епоху ідеалізуємо? хіба тоді не було господ і прислужників?
в древній Греції теж наче такий рай неповторності єства був. для обраних. вільні люди високої культури чинно так гладіаторські бої дивилися... а що такого?- то ж не люди, не вільні громадяни... так що в будь-яку епоху хтось когось за нікчему мав. наші благородні дворяни, відстоюючи у дуелях честь дами серця за необережне слово, з абсолютно чистою совістю "портили" кріпосних дівчат, і це навіть самих тих дам серця аніскілечки не турбувало...
а Ренесанс? ми самі його придумали. може, він і був як явище культурне. та аж ніяк не соціальне. завжди ж треба комусь носити горшки за паненятами...
може, я й відійшла від теми. простохотіла сказати, що в усі часи знаходилися люли, що відчували себе еталоном, сповідуючи певний тип життя і поведінки. і на інших, хто не хоче чи не може так жити, вони дивилися зверхньо і з презирством. 

 17.02.2012 02:11  © ... => Каранда Галина 

Галю! Щоб не сміли так ніколи більше говорити й думати! Ми повинні сповідувати цінності епохи Ренесансу, за якими найбільшої вартості набувало кожне неповторне людське єство. 

 17.02.2012 02:09  © ... => Віктор Насипаний 

Дякую за мудрі поради. 

 17.02.2012 02:09  © ... => Тетяна Чорновіл 

Згодна з Вами! Колись Ви в коментарях до мого іншого твору писали про журавля й синицю. Тут це теж (у цій нашій розмові) актуально. 

 17.02.2012 02:08  © ... => Микола Чат 

Ой, не кажіть "гоп", бо ще не вечір... 

 16.02.2012 23:27  Віктор Насипаний 

гарно. ідеальних людей нема. а паруються, як правило , протилежності.Вони і притягуються, і відштовхуються, врівноважуючи одне одного.Як казав один чоловік- маємо те, що маємо. Тож бережіть те, що є ))) 

 16.02.2012 23:24  Микола Чат => © 

А я, везунчик - вийшов переможцем!:))) Чудовий вірш!!! 

 16.02.2012 22:20  Каранда Галина 

ого, мій коментар таку дискуссію запустив...просто знаю одну таку ДУЖЕ ПРАВИЛЬНУ сім"ю... спілкуєшся, і відчуваєш себе повною нікчемою... 

 16.02.2012 22:01  Тетяна Чорновіл => Каранда Галина 

А ще важче - з тим, хто вважає себе ідеалом, а насправді дале-е-еко не ідеал! ((( 

 16.02.2012 21:37  Каранда Галина => © 

важко жити з ідеалом, правильним і довершеним. 

 16.02.2012 21:26  © ... => Оля Стасюк 

Дякую, Олю! 

 16.02.2012 21:26  © ... => Тетяна Чорновіл 

Саме так! Але як добряче доведе... то вже потім все обдумавши жалієш його. 

 16.02.2012 19:24  Оля Стасюк 

І правильно! Хай самі забирають, раз такі розумні))
Насправді дуже глибоко. 

 16.02.2012 19:07  Тетяна Чорновіл => © 

Хто меч схрестив з коханням у борні
Загине сам, згораючи в огні!
І не хочеться, щоб гинув! І як йому розуму вставиш! (((((
Довершеність.... наївна і пихата!