Тетяна Белімова Я в епіцентрі снігової бурі
Я в епіцентрі снігової бурі.
Я в оці прірви. Б’юся навзаєм:
Вона мене кидає в дні понурі,
А я кричу в її нутро свій щем.
А, може, цю негоду переждати?
Хай віє хуга, сипле з неба сніг…
Обличчя лиш руками приховати,
І ждати знов весну на свій поріг?
Твій караван іде піском пустелі
До радісних оаз, п’янких, мов гріх.
Я ж – скорпіон, розчавлений, мізерний.
Мій подих під ноги ходою стих.
Хай я умру! Та трунок мого жала
Погубить серце, що кохання не бажало!
19.02.2012 23:38 © ... => Оля Стасюк |
Дякую! Так і було і в природі, і на душі... |
16.02.2012 11:29 Оля Стасюк |
 Бурхливо) |
15.02.2012 22:09 © ... => Сашко Новік |
Дякую, Саш! |
15.02.2012 21:27 Сашко Новік |
 кричу в нутро їй щем, гарно сподобалось |
15.02.2012 19:03 © ... => Серж |
Дякую! Так хочеться скоріше до позитивних перебігти! |
15.02.2012 18:52 Серж |
 життя така штука, яка складається з позитивних і негативних моментів. |
15.02.2012 18:50 © ... => Каранда Галина |
Дякую, Галю! Ви ж знаєте, що все минає, і біль також. |
15.02.2012 18:27 Каранда Галина => © |
 Вибачте! я не побачила, що вказано! я просто впізнала й перепитала! |
15.02.2012 18:24 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую, Таню! |
15.02.2012 18:24 © ... => Деркач Олександр |
Дякую! Мені потрібно було почути такі слова! |
15.02.2012 18:19 Деркач Олександр => © |
 Свій біль, свій щем треба прокричати, переждати, а серце яке кохання не бажало, треба відпускати. Вірш дійсно вразливий. |
15.02.2012 18:17 Тетяна Чорновіл => Каранда Галина |
 Там же указано! :))) |
15.02.2012 18:16 Каранда Галина => © |
це - сонет? |
15.02.2012 17:41 Тетяна Чорновіл => © |
Як часто опиняємось ми в епіцентрах таких бурь! Останні рядки вразили! :) |