Буяє пустоцвіт
Буяє пустоцвіт посеред поля,
Як маківку, голівоньку схилив.
А через річку, мов сестра тополя
Її Господь плодами обділив.
Там у полях пшениця зеленіє,
В спекотний день зберуть її врожай.
А пустоцвіт про користь лише мріє,
Помре, насіння не залишивши, на жаль.
Калина в соромітницькому вбранні,
Сховалась за тополечку струнку.
Її плоди – маленькі і не ранні,
Несуть в собі сердечність, ледь гірку.
Такий тандем зустрінеш – де завгодно.
Комусь, собою годувати світ,
В когось краса – пуста і не природна,
А хтось для користі дарує чудо-плід.
м. Кривий Ріг, лютий 2012р
