Розмова з підсвідомісттю
Махатма Ганді.
– Не турбуйся про завтрашній день,
Бо насправді, того завтра, немає.
Це фонтом, це ілюзія, навіть не сон.
Все, що було, і буде – сьогодні.
Є лиш мить, що в собі концентрує вічність…
– А у темній кімнаті ким ось зроблене вічко,
Це лиш страх, що руйнує мою особистість.
Ось чому я так рвуся на світло.
Страх кодує неіснуюче «завтра»,
Розкладає мене на відсотки,
І тому я в постійних боргах,
Милосердя прошу у долі.
– Варто просто піднятись над точкою нуль,
Зрозуміти – пряма не простір.
– А в мені концентрована суть,
Як в краплині сонячний промінь.
Я частина того, що в клітках не живе,
А клітки, то фонтоми уяви.
– Уявляти потрібно не те,
Руйнувати потрібно грані.
Не турбуйся про завтрашній день,
Бо ніколи не в ввійдеш у завтра.
– Ось чому не лякає смерть,
І безглузда здається карма.
Дрогобич., 2012
