Льоюїс Керрол.
Зітканий з непотребу і протиріч.
Сам жахаюсь неприкритого єства.
А костюмчик, так собі, сидить…
У «норі кролячій» наче не існує дна.
Скільки я готовий падати в безодню?
Не мовчіть, кричіть: – «нори кролячої» нема.
– Де ти бродиш? Чай уже холодний…
Може твориво Господнє, то не я?
Може досить зазирати під піджак.
– Ось гляди, яка крута краватка…
А що глибше? – віруй "лікарям",
Буде тобі істина і щастя.
Дрогобич, 2012