Субота Олександр Солдати століття
Ми стояли на смерть.
Ми не бачили світла.
Нас осипало мужністю,
Вбило свинцем.
Ми солдати війни,
Ми солдати століття,
Що зрослися з травою
І стали взірцем.
Ми застигли в боях,
В кам’яні обеліски,
І вогонь пломенить,
Біля наших могил.
Ми затримались в часі,
Буремнім на вічно,
Щоб нової історії,
Ствердити плин.
22.02.2012 10:45 Ігор Рубцов => © |
 Доводилося бачити різні обеліски. Був на німецькому цвинтарі. Знайшов там відгомін другої світової - пам`ятки про солдатів, які повернулися у свою землю зі східного фронту. Теж питаннячко: навіщо? Розмовляв з німцями, які відбували у СРСР покарання за агресію. Нормальні люди, неначе. Це вилилося у вірш "Зустріч двох окупантів". Серйозна тема. Ви підійшли до неї з глибоким усвідомленням. |
22.02.2012 10:23 Деркач Олександр => © |
 Добротний марш. Є така установочка "ГРАД" після якої земля перетворюється на порох, видовище жахливо-вражаюче... |
21.02.2012 23:16 © ... => Каранда Галина |
Дякую за інформацію,звернусь до творчості Твардовського.Цікавлюсьподіями 1941-1945 р! |
21.02.2012 23:16 Тетяна Чорновіл => © |
 Мабуть, жінкам завжди моторошно буде читати про війну! Бере за душу... |
21.02.2012 23:08 Каранда Галина => © |
 Твардовський був військовим кореспондентом, вони лазили в саме пекло... писав він надзвичайно просто і сильно... |
21.02.2012 23:06 © ... => Тетяна Белімова |
Дякую! |
21.02.2012 23:05 © ... => Каранда Галина |
Не читав,але подобається...Дяукую! |
21.02.2012 22:48 Каранда Галина => © |
гарно, чітко.... нагадало чомусь оце: |
21.02.2012 21:49 Тетяна Белімова |
 Зворушливий вірш. Звучить, як пісня. |