Дитинство
з рубрики / циклу «В ритмі життя»
Я лину спомином в дитинство,
Там були хмарки де не де,
Де світ рожевий як намисто,
Бузок в парку в маю цвіте.
І я, набивши босі ноги,
Іду вздовж поля край села,
Милуюсь стиглим житнім морем,
Десь тут доріжка пролягла.
Вона вела в світи далекі,
Куди хотілось так мені,
Туди, куди летять лелеки,
В серпневій темряві нічній.
А ще в яру ота криниця,
Вода прозора як сльоза,
Вона давала всім напитись,
Бо дуже щедрою була.
А вечори, як малювання:
Лиш тільки сонечко зайшло -
І тато грає на гармоні,
Як льоном синім все цвіло.
І добра батькова усмішка
В мелодії купалась тій…
Мені б хотілось ще хоч трішки,
Почути б тату голос твій.
А ще б хотілося торкнутись
Долонь, що вік позолотив,
І ласуватись добрим хлібом,
Що ти від зайця нам носив.
Я лину спомином в дитинство,
В його незвершену красу,
У світ рожевий як намисто,
І чисту вранішню росу.
