з рубрики / циклу «СПОЛОХАНА ЗИМА УРАНЦІ ПРОБІГАЛА»
Дзвінко кевкає лис за селом, на відлигу.
Чорноока рілля визирає з-під снігу.
Навтішалась зима, склала віхоли крила,
Крапотить з бурульок її струджена сила.
Під вагою туги помаліли замети,
Познімали дуби прохололі кашкети.
Все частіш визира межи хмарок Ярило…
Вигоряє зими величаве білило.