Пісок в очах. Дивитись боляче на світло.
Сліпим іду, втираючи сльозу,
А може вимиє гріх первородної людини?
Сотворені, навіщо так з дітьми?
Хіба в пустині не знайду води?
Я знаю що трапляються оази.
Та поки що одні лише піски.
Чекаю ночі, ніч не ріже очі.
В ночі без болю розрізняю зорі,
В ночі чомусь такі змістовні молитви…
Спаси і збережи від сліпоти.
Через гріхи іду і падаю в гріхи
В гріхах лежу, милуючись на зорі.
Ніч не тривожить біль мою, у оці…
Доволі пеститись гріхами,
Пустеля завтра буде битися з вітрами,
Мені ж для щастя потрібно лиш води.
Не досить молитовної сльози.
Й серед пісків трапляються оази…
Лиш вперті, роджені Адами
Свої гріхи омиють в океані.
Дрогобич, 2012
