Безглуздя

І день, неначе, зупинився

І ночі пропадають у вогні.

І подих у туманах розчинився,

Безглуздий спокій… світ брехні.

Метро, вокзали, електрички,

Таксі… Дорога в нікуди…

Лякає фраза – «Діло звички»,

Від неї більше не втекти.

Готелі, бари, ресторани,

В кафе – цигарки і «Лате»…

В душі – кровоточиві рани,

І серце вже не б’ється, бо пусте…

Ходжу серед живих, як привид,

Я раб, живу серед «своїх»,

Чекаючи від Світу – Дива

І забуваючи про гріх.

Бульвари, вулиці, провулки,

Багатоповерхівок крам…

Нам пропонує місто від нудьги пігулки,

В замін – розіб’є душу в хлам.

Вечірки, дискотеки, клуби,

Тусовки… Випити – спиртне.

Поцілувати? – Тільки в губи,

На ранок – все забудеться, мине.

Стандарти, звичаї, закони…

Буденних рамок швидкий плин.

Нам наплювать на заборони!

У голові звучить похмілля дзвін…

Старого фільму чорно-біла стрічка –

Німі актори, сотні нот, немає слів…

Іще палає, ще не згасла свічка!

Здається маю іще кілька днів!

Парфуми – Gucci, сукня – Prada,

Взуття – Armani, сумка – від Louis Vuitton…

Потрібні – бренди, не потрібна правда,

Життя і долю підбираєш в тон.

Цей день, неначе, зупинився

І ніч завмерла у півсні.

Можливо – світ таким мені наснився,

Не покидай… Візьми з собою… Відпусти.

16/02/2012

Візьміть участь в обговоренні