Тато, здрастуй
Тато, здрастуй. Давно не зустрічались,
Навіть в снах не балуєш мене.
Хоч ніколи і не сперечались,
Дума – згадка сльозою промайне.
Здрастуй, тато! Чого ж пішов так рано?
Покинув нас в такі важкі часи.
А мама тішилась надіями все марно,
Що ти зайдеш і руку їй даси.
Вона не жалілась, коли було їй важко,
Тримала міцно на собі весь дім.
Привітності натягувала маску,
Заради діток – буде легше їм.
Я вже доросла, все це пережито,
Але без захисту – пацанкою росла.
І скільки в бійках мною було бито,
Скільки сердець на друзки рознесла.
Тебе онуки не назвуть вже дідом,
Лиш твоє фото – пам’ятка для них.
А я у згадках ходжу твоїм слідом,
Молюсь ніколи не забути їх.
м. Кривий Ріг, лютий 2012 р
