Борщ без щавлю
з рубрики / циклу «СПОМИНИ»
Ну й жабуриння скрізь зелене
У теплій річечці міленькій,
Бреду і навсібіч від мене
Стрибають жабки в мул маленькі.
Ген баба з горбика сердито
За сонцем ставши, допікає:
- Де ж твій щавель? Чого бродити?!
В печі вже борщик докипає…
Й пішла із горбика до хати,
За бабою я швидко бігла,
Та не вдалось її догнати.
Щавлю нарвати теж не встигла…
Бо баби й хати десь не стало,
На мить лиш блиснуло віконце,
І в теплу річечку упало
Дитинства осяйного сонце!
Враз темнота здавила очі
І образи сховала сонні…
Прокинулась я серед ночі
З листочками щавлю в долоні.
