02.03.2012 01:12
-
260
    
  3 | 4  
 © Ем Скитаній

Два сонета

1. 

питаєш ти, як жити без кохання? 

хіба можливо жити без душі... 

без пристрасті, у зраді і в омані, 

в байдужості як жити? - розкажи... 

несправжнє все, підступність в кожнім жесті, 

в своїй олжі заплуталась сама. 

тепер ось ми на чорнім перехресті, 

там, де давно кохання вже нема. 

мені від того серце крижаніє, 

вуста мені склепив німий прокльон - 

бо вороги ми й нами володіє 

зима душі, як не зворотнє зло. 

з того й лютую і мовчу безсилий - 

кохання ми удвох занапастили. 


2. 

в кав`ярні цій, огорнутий теплом, 

за кавою згадав я сварку ранню - 

не розумію, що на нас найшло, 

бо знали ми іде від нас кохання. 

до серця підступилася печаль 

і душу огорнув холодний темінь - 

виходить, що кохання нам не жаль?.. 

хіба що час потрачено даремно. 

сторінку цю в журбі перегорну 

у забуття із вдячністю, спрокволу. 

кохання наше мовчки пом`яну - 

без тебе жить звикатиму поволі... 

і хай розлука буде ця остання! 

кохання вмерло? - хай живе кохання. 



2011 р., лютий 2012 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.03.2013 17:21  Деркач Олександр => © 

Чудова лірика

 02.03.2012 18:42  Тетяна Белімова 

Моє вітання сонетоспівцю! Дуже сподобалось!

 02.03.2012 14:24  Сашко Новік 

Сподобалось

 02.03.2012 13:31  Тетяна Чорновіл => © 

Сумні, але дуже красиві сонети! Можливо, ще не все втрачено! Адже такі сонети не виникають з пустого...

 02.03.2012 02:45  Каранда Галина => © 

дуже-дуже зрозуміло, життєво і гарно написано. глибокий зміст і бездоганна техніка. дуже сподобалося.