засяяв в небі знак астральний
над головами серед ночі
і все завмерло епохально -
і чоловіче, і жіноче.
ось дама диха під вуаллю
у сукні чорній із розрізом,
а чоловік якийсь нахальний
у декольте рукою лізе.
"о! жереб кинуто свавільно..." -
зірвався з вуст томливий придих,
але бажання обопільне
хотіли виплеснуть обидва.
і впали шати із вуаллю
у промінь місячний в тумані...
поміж сузір`їв знак астральний
світився, сяяв до світання...
1999р., 2011р.