Деркач Олександр САМОТНІЙ ПЕРЕХОЖИЙ
Чорний вітер віє білим.
Білим полем,
небом чорним,
шляхом запізнілим,
в часі ілюзорнім.
Я іду ще по дорозі...
Чи по полю, вже на волі?
Зрозуміти тут не в змозі,
в сніговій нічній сваволі...
На шляху, чи на узбіччі?
Я дійшов, чи вже не встиг,
чи цей путь мі, буде вічним...
Все застигло, вітер стих,
сяють зорі переможно.
Я один посеред поля.
Є тут хто? Крім Тебе, Боже...
Тільки воля і безмов`я...
Я - самотній перехожий.
09.03.2012 18:15 Сашко Новік |
 сподобалось, тільки я |
07.03.2012 20:20 Каранда Галина => © |
 цікаво... |
07.03.2012 18:17 © ... => Тетяна Чорновіл |
Як цікаво влаштований цей світ - якийсь вітер, сніг, ніч і стільки думок, вражень і асоціацій...Гарної весни і доброго настрою Вам!!! |
07.03.2012 16:03 Тетяна Чорновіл => © |
 Гостро уявився той самотній перехожий серед заметілі... Тільки мені здається, що в даному випадку перехожий - саме заметіль. Бо вона була і минула, а Ви лишилися і знову якось ітимете тою дорогою... |