20.03.2012 14:07
-
343 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Сосюра Володимир

Малиновий платок

Я знов один. Покірно одгоріли далі. 

Й дарунок твій — малиновий платок 

круг шиї ліг. І в золотій печалі 

не прилетить в мою кімнату бог — 

не прилетить... і крилами кохання 

не зашумить привітно над крильцем. 

Лиш привид твій розтанув у тумані 

і все в сльозах нахилене лице... 

Гей, на огні далекого Версалю 

тебе вели. Блищала тоскно сталь... 

І, може, де в півтемній тихій залі 

цілує хтось вишневії вуста... 

й сорочку рве... і вже криваві руки 

біля твоїх розкиданих колін... 

І, весь в крові від огненної муки, 

уже лечу далеко од землі... 

І вже внизу крізь ґрати зачорніло, 

де вартовий карбує мірний крок, 

біля вікна знайоме мертве тіло 

Й дарунок твій — малиновий платок. 



1923

Публікації: Володимир Сосюра

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.04.2012 14:04  Деркач Оле... => © 

Цікаво, що надихнуло, спонукало В. С. 

 20.03.2012 16:30  © ... => Тетяна Чорновіл 

За формою романс, а за змістом - революційна поезія. Це так типово для Розстріляного відродження - брати старі форми й наповнювати їх новим революційним змістом. Це, власне, ще з часів Бароко: "На вино молоде міхи старі де?". 

 20.03.2012 16:28  © ... => Олександр Новіков 

Так, Саш! Тепер ти розумієш суть омани горизонту сподівання. 

 20.03.2012 14:56  Тетяна Чор... => © 

Гарно і сумно. Ніби романс... 

 20.03.2012 14:13  Олександр ... 

Цікаво. Думаю платок круг шиї, гламурненько. А тут така розправа кривава під кінець)