18.03.2012 21:09

-

1201

3 | 3

 © Сосюра Володимир

Так ніхто не кохав

Вірі Б.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 

лиш приходить подібне кохання. 

В день такий розцвітає весна на землі 

І земля убирається зрання.. 

Дише тихо і легко в синяву вона, 

простягає до зір свої руки... 

В день такий на землі розцвітає весна 

і тремтить од солодкої муки... 

В’яне серце моє од щасливих очей, 

що горять в тумані наді мною... 

Розливається кров і по жилах тече, 

ніби пахне вона лободою... 

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. 

Де ви бачили більше кохання?.. 

Я для неї зірву Оріон золотий, 

я — поет робітничої рані... 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 

лиш приходить подібне кохання. 

В день такий розцвітає весна на землі 

І земля убирається зрання.. 

Дише тихо і легко в синяву вона, 

простягає до зір свої руки... 

В день такий на землі розцвітає весна 

і тремтить од солодкої муки... 

1922