14.07.2013 11:41
for all
2855 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Малина

Малина

Малина рожева мене полонила,

Всидіти вдома зовсім не сила,

Ось я у лісі, малиновий рай,

Який ти чарівний, рідний мій край.

П’янкий аромат, солодка малина,

Така неповторна у лісі картина,

Малинівка пісню завзято співає,

Білка із гілки на гілку стрибає.

Так хочеться в душу красу цю вложити,

Лиш серце камінне не зможе любити,

Смакую малину, збираю в відро,

Так помаленьку закрила вже дно.

Час швидко летить, азарт не згасає,

Тіло стомилось, душа відпочиває,

Відро по вінця, любо дивитись,

Хоч і прийшлося мені потрудитись.

Малиновий дзвін у серці бринить,

Чарівна пісня у небо дзвенить.



м. Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 28.07.2013 23:22  © ... => Тетяна Чорновіл 

Так і в нас завжди була малина своя в садку, ті спогади не дають спокою до нині, а ліс люблю і лину туди лиш відчую запах малини на ринку... Дякую за коментар! 

 15.07.2013 16:00  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Пригадалось... У мами перед вікнами був малинник. Чималий такий. Щовесни приходилось допомагати перекопувати його, виламувати старі стебла. Зате мама за літо наварювала нам емальоване відро малинового варення. Варила й варила щодня потроху, зливаючи в відро, яке стояло в льоху. А осінню ми те відро забирали на Черкаси.
Дякую за спогад. Аж запахло...