18.03.2012 20:39
-
278
    
  2 | 2  
 © Галина Російчук

Не плач

Не плач
29 жовтня я поверталася потягом додому з Києва. Напроти мене сиділа дівчина, вона тримала в руках телефон, а по її скронях капали сльози, як і вона так і не змогла стримати. В її очах я побачила стільки болю і туги, як і пройшли крізь моє серце до кожної клітини. Бо знаю, що таке біль…

Не плач, не жди, 

А просто будь собою. 

Не плач! - люби, 

Розвій журбу із тьмою. 

Цей світ - це ти, 

Цей світ дано для тебе. 

Життя, що є в тобі - твоє! 

Лови проміння неба. 

Усміхнено співай 

Із листопадом пісню. 

До сонця ввись стрибай 

І мчися вдаль узліссям. 

Ти - ніжність, ти - весна, 

Ти - вічність, ти - людина. 

Ти - жінка, ти - краса! 

І завжди особлива. 

Не плач, а посміхнись, 

Зітри з повік ті сльози

Живи! Радій! Молись! 

Зійдуть зі шляху грози. 

Ті сльози - твоя біль. 

Та також - твоя ніжність. 

Триматись гідно вмій 

Ти - світло, ти є вірність. 

Ніхто не гідний сліз 

Стікаючих по скроні. 

Й шепоче верболіз: 

"Пусти їх із долоні..." 



29.10.2010р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.04.2012 21:11  © ... => Сашко Новік 

Спасибі!

 27.04.2012 21:11  © ... => Каранда Галина 

Щиро вдячна!

 27.04.2012 21:10  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую! ))

 19.03.2012 22:03  Сашко Новік 

цікаво

 19.03.2012 18:43  Каранда Галина => © 

гарно... чомусь згадалося Симоненкове: " Ти знаєш, що ти - людина..."

 18.03.2012 20:45  Тетяна Чорновіл => © 

Натхненно! Сподобалось! Біль - чоловічого роду, там легко підправити.