Про крила
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
Присвята до Дня Поезії.
Щиро вітаю окрилених колег. Бажаю натхнення і мрій у злеті.
Бережіть свої крила. Остерігайтесь приземлених….
Щиро вітаю окрилених колег. Бажаю натхнення і мрій у злеті.
Бережіть свої крила. Остерігайтесь приземлених….
Народжена повзти по праву?
Літати й думати не смій!
Приземлені не крикнуть «Браво!»
І не повірять в крила мрій.
Насмішками зв’язали крила
Жорстокі повзанням кати.
Волали: – Нащо говорила?!!
Попхнули з скелі: – Що ж, лети!
Внизу ущелини глибокі…
Ні! Не спастись в віки віків!
Та враз рвонулись мрій потоки
З катами звитих мотузків.
– Ну що, приземлені?!! Злетіла!
І ввись крилату суть несу!
Бо вже… звільнилася від тіла,
Що глухо брязнуло внизу!
То й що! Душа моя літає!
Лечу я! Вільна! Ого-го!
Чи то зоря мене вітає?
Чи бризки серденька мого?
