Цирк
В одне село цирк приїхав на обжинки, в свято,
Поз`їжджалось. посходилось в клуб людей багато.
Виступали, жонглювали, гирі піднімали,
Глядачів сільських у залі вони дивували.
Чоловік і жінка разом прийшли подивиться,
А вона була у нього гарна трудівниця.
І косила, і в`язала, й плідно працювала,
Спритність, витримку і силу в руках вона мала.
Ось на сцену богатир гордо виступає,
Поборотись чоловіків із ним закликає.
Ті, що з залу на бій вийшли, не перемагали,
В силі й спритності бійцеві вони уступали.
Раптом голос тої жінки дзвінко пролунав,
Щоб богатир боротися з нею в парі став.
"В тебе, жінко, мало сили, " - він відповідає,
Та селянка на своєму все ж наполягає.
Враз метнулась, і крутнулась, і різко схопила,
Й на лопатки борця спритно вона положила.
Очманів, осторопів й зовсім не чекав,
Артист цирку повалений на землі лежав.
Зал вибухнув, загудів, і криком зірвався,
Очі на лоба полізли й чоловік за жінку злякався.
А вона собі прийшла, поряд із ним сіла.
Як ні в чому не бувало - побороти вміла.
Чоловік прийшов до тями і жінці сказав,
Ледве вимовив слова зі страху спитав:
" Не боронишся чому, коли тебе б`ю?" -
"Бо ти є мій чоловік й я тебе люблю."
Після того випадку весь люд говорив,
Та чоловік свою жінку більше вже не бив.
Чи боявся, чи не міг, та руки не клав,
Шанував, і любив вірно, й завжди поважав.
с.Нижні Станівці, Буковина, 14.05.2018
