02.12.2019 13:39
for all
75 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Анатолій Костенюк

Місто

Місто

Я бачу місто на картині.

У димці золоті хмарки

cховали у небесній сині

вулкан заснулий на віки.


На тому березі затоки

цілує сонячний захід

палаци білі та високі,

що дивляться йому у слід.


Затихло все, немає вітру

напнути дзеркала̀ вітрил,

що нагодились за півсвіту

летіти помахами крил.


На цьому березі затоки

також палаци височать

з каміння зведені. Тут спокій,

на кладці – затишку печать.


Романська міцність та надійність

дарує спокій у житті…

Я покидаю нашу дійсність

і там, де хмари золоті,


сідаю на ще теплі сходи

у невідомих ще краях.

На мандри ждатиму нагоди.

В червоно-чорному – це я.

02.12.2019р.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 03.12.2019 00:44  Костенюк => Тетяна Белімова 

Був змушений вплести, бо там я намальований))) 

 03.12.2019 00:42  Костенюк => Надія Крайнюк 

Дякую, пані Надіє! Мені також подобається))) 

 02.12.2019 15:08  Надія Крайнюк => Костенюк 

Гарно. Особливо останній рядок :-)  

 02.12.2019 14:53  Тетяна Белімова => Костенюк 

Як гарно і як поетично Ви вплели-заримували себе у вірш. Колись, іще за доби класицизму, відродився жанр ідилії, як на мене, пізніше несправедливо забутий. Часом хочеться такого просвітлення :)