Ставочки й верби

:-) Ви написали, що кожен домислить собі по-своєму. Я посміхнулась. Нещодавно я отак домислила Віктору Насипаному у його гуморесці "Про яйця". Написала йому. Він відповів, що добре. Ну от. Так що можна і справді домислити. 

Нехай кожен домислить собі по своєму. Часто читачеві це вдається. 

Дякую за відгук. Згодна з Вами. Домріяти можна ще дуже багато. І у мене, зазвичай, такі вірші довгі, а цей вийшов коротенький, але завершений. Написався несподівано. А домислювати чомусь не захотілося. :-) 

Душевно і тепло звучить Ваша поезія. І світлина дуже хороша. Хоч до чудових рядків вірша кожен читач може домріяти і свої милі серцю краєвиди рідної України! 

Так, пане Богдане. Ви все дуже правильно зрозуміли.
Щиро дякую за такий аналітичний і розлогий коментар.
Бажаю удачі. 

Останні два рядки множать на два зміст тепло і затишно описаного вузькогеографічного (не загальний краєвид України, а конкретний краєвид з однієї точки) враження. Це опис не одного спогаду, а суми спогадів зі спостережень, що тривали роками, складаючись в одну картину пам`яті. Якщо я правильно зрозумів) 

Я й сама в цьому році ще не чула голосів лелек. Ось як припиниться дощ, поїду на велосипеді на фотополювання, провідаю своїх лелек.

Дякую Вам за коментар. Любіть Україну! 

Милий вірш про малу вітчизну. Щаслива ви, пані Надіє, -  я голосів лелек не чув ще над полями. Тільки клювів стукіт на гнізді...)))

Дякую, Олю, за професійний коментар. Я й справді люблю свій край, свою другу малу батьківщину. 

Дякую, пані Галино, за відгук. Пісню є кому писати. А от аранжування пісень надто дороге. Тому ноти лежать, а пісня не співається. І як зарадити цій біді не знаю. :-) 

Гарно. Можна робити пісню для місцевих свят.

Чудовий край описаний з любов`ю, особливий відтінок ніжних почуттів у лагідних словах "ставочки, річечка, Українонька"...