22.03.2012 19:31
-
1215 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Тетяна Чорновіл

ПІВНИКИ

ПІВНИКИ

В нас півники щороку сходять 

Край тину ранньої весни. 

Немає в тому дивини, 

Цвітуть все літо й не відходять. 


Сусіди теж беруть, розводять, 

А мати в смутку сивини 

Копає, поле. Й не торкни 

Ніхто сапи, бо їй не вгодять. 


Минуло… Матері немає. 

Й за півниками сум проймає – 

Звелися. Та байдуже їм, 


Що більше не прополе мати, 

Що вже немає двору й хати! 

Все сходять в спогаді моїм… 

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 21.04.2012 08:36  Деркач Оле... 

Така жива картина 

 23.03.2012 21:29  © ... => Олександр Новіков 

Дякую! :) 

 23.03.2012 12:43  Олександр ... 

Гарно, щемливо 

 22.03.2012 20:24  Тетяна Бел... => © 

А вони мені щось східне нагадують, як і гладіолуси. Такі кольори яскраві, дивовижні суцвіття... 

 22.03.2012 20:12  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую! Мабуть півники - також один з наших українських символів! 

 22.03.2012 20:08  Тетяна Бел... 

Так гарно й сумно! Теж півники дуже люблю, напевно найбільше із весняних квітів. 

 22.03.2012 19:45  © ... => Каранда Галина 

Дякую! :)) 

 22.03.2012 19:43  Каранда Га... => © 

гарно. люблю отаке: про важливе й глибоке через прості слова й речі...