25.03.2012 11:42
-
462 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Насуває чорна хмара

Насуває чорна хмара, а за нею сива, 

Не в одної мене доля така нещаслива, 

Як-то тяжко, як-то важко, мені бідній жити, 

А так хочеться усьому на землі радіти. 


Одружились з чоловіком літньою порою, 

Я не знала, що той шлюб стане лиш журбою, 

Спільне життя починали діточок бажали, 

З радістю ясне сонце завжди зустрічали. 


Наче доля на у всьому у парі сприяла, 

Я два сини чоловіку своєму подарувала, 

Лишилося нам у Бога здоров’я просити, 

Щоб росли щасливі наші любі діти. 


Але хмара чорна-чорна закриває сонце, 

Вже не світить ясне сонце у моє віконце, 

Чоловіка мого інша причарувала, 

З кожним днем вона у нього розум відбирала. 


У безодню вона чорну його затягає, 

Залишити чоловік мій її не бажає, 

Вже не треба йому діти і його дружина, 

В голові у нього думка лиш одна єдина. 


А розлучниця та горілочка клята, 

Не одною вона жінкою кожен день проклята, 

Скільки жіночок у світі тяжко так страждає, 

Своє біл-біле личко сльозами вмиває. 


А так хочеться у парі діточок ростити, 

Тверезого чоловіка щиро любити, 

Щоб горілка ота клята усім поскисала, 

Щоб жіноча гірка доля навіки пропала. 


Любіться щиро в парі, любіться, кохайтесь, 

Але тій спокусі чорній ви не довіряйтесь, 

Хай діти з радістю з роботи батька зустрічають, 

Найпотаємніші бажання йому довіряють. 


Кожну мить життя чарівну завжди відчувайте, 

Про сім`ю свою, про рідних, завжди пам’ятайте, 

Щоб горнулись жіночки ніжно цілували, 

Щоб одного чоловіка свого лиш бажали. 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись