Спрага синьої ночі
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Тополі з ночі тріпотінням крон
П’ють синю спрагу.
Вона ж у мрії шле казковий сон
На противагу.
Крайнеба зорі світанкову мить
Плетуть неспішно,
А ніч у смутку спрагою щемить
Так синьо, ніжно…
Вже славлять сонце сповнені завзять
Пісні пташині,
Та спрагло в ніч тополі тріпотять:
– Ще… Ще нам сині...
Тло ночі в млу росою опада,
Мов дощ в негоду,
Бо розчинилась синя трепета
В багрянцях сходу.
