21.10.2009 20:51
-
870
    
  2 | 3  
 © Катруся Матвійко

Нема тепер неба

Я на небо, на жаль, не здіймалася сходами. 

Я злетіла, мов птаха, - зненацька і стрімко. 

Я на небі сміялася, грала висотами, 

Заквітчалася хмарами, наче барвінком. 


Я на небі не мріяла. Я БУЛА мрією, 

Відкриваючи серце так широко-широко, 

Аж занадто... Інакше, напевно, не вмію я... 

Раптом небо для мене саме стало вироком. 


* * * * * * * * * * * * * 


Струснулася просинь... Попадали зорі... 

...Сльозами розсипавшись по підвіконні... 

Неначе узором......І в тому узорі 

Була також я у німому полоні... 


І...рухнуло небо... Розвіяло мрії... 

Навіщо?!? НАВІЩО туди я злітала??? 

Любити інакше...ІНАКШЕ (?!?) не вмію??? 

нема тепер неба... мене теж не стало... 



Ірпінь, 15.10.09

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.11.2012 00:51  Каранда Галина => © 

дуже-дуже гарно....

 14.11.2009 12:06  Аліна => © 

нажаль у мене немає такої можливості на цей момент
але я постараюсь зробити усе можливе

 14.11.2009 05:47  © ... 

Звісно не проти!!!!
А можна почути???????? Вишліть мені, будь ласка, пісню... Дуже-дуже хочу...
Пошта: katja63017@mail.ru
Дякую!

 09.11.2009 14:36  АлІна => © 

дуже гарний вірш, я поклала його на музику, вийшло дуже гарно,
ви не проти , якщо я з цією піснею буду десь виступати,
плагіатом я не займаюсь тож обовязково вкажу автора тексту
(вибачаюсь за помилки)

 23.10.2009 15:33  Ілюзія 

Зачарована вами......Дуже...дуже гарно