СВІТ ПАНА НІХТО
з рубрики / циклу «ЕТЮДИ, КАРТИНКИ»
Розклепив очі пан Ніхто
Весни ранковою порою,
Вгорнув нікчемний стан в пальто
Сумного кольору і крою.
Пальто, зіжмакане дощем,
Безглуздя дрижаків ховало,
Та статус пана під кущем
Все ж з головою видавало.
Мармизі додавали літ
Одутлі синяки недужі,
А з ними весь мізерний світ
Відбився в дзеркалі калюжі.
Здійнявши раптом погляд ввись,
Не зміг світанок осягнути…
На думку мізки спромоглись:
- Пора десь шмурдяку хильнути…
До перехожих простягнув
У поросі тремтячу руку,
Хтось в жменю з мідяком сипнув
Барвисту фразу (не для друку).
Слав ранок блискітки роси
На землю, снами оповиту.
Ніхто у мареві краси
Пірнув у паралельність світу.