30.03.2012 19:46
-
376
    
  4 | 4  
 © Лідія Яр

Я до осені йду

з рубрики / циклу «я до осені йду»

Я до осені йду й не жалію за прожитим літом.

Я до осені йду і радію пориву вітрів.

Я зливаюсь з дощем, шаленію від золота віття

Й відлітаю у даль із останнім в ключі журавлем.


Я до осені йду. І не жаль мені прожитих років,

Що було - те було і нічого не вернеш назад.

Я до осені йду і не стишу уже своїх кроків,

Хоч і знаю, що там вже чекає мене листопад.


Нехай в коси впліта сивину, ніби бабине літо,

Тільки душу свою я ще смутку не дам у полон,

Бо цвітуть й восени барвисті, прекраснії квіти

І дні золотії бувають чарівні, казкові, мов сон.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.03.2013 23:38  Деркач Олександр => © 

Гарний осінній вірш виплив серед снігів, уже майже квітня)))

 30.03.2012 23:01  Серж => © 

Але закінчення у вірша доволі оптимістичне, не знаходите?

 30.03.2012 21:24  Каранда Галина => © 

е ні, то вже занадто... з такого стану треба видряпуватися!

 30.03.2012 21:20  © ... => Каранда Галина 

А для мене аби й у природі осінь круглий рцїік, чомусь осіння ляпанина не дратує, а весняна дуже.

 30.03.2012 21:08  Каранда Галина => Тетяна Чорновіл 

та все по темі... ця осінь - вона круглий рік - осінь...

 30.03.2012 21:07  Тетяна Чорновіл => © 

Нічого, що не по темі! Коли натхнення прийшло! :))

 30.03.2012 21:02  © ... => Каранда Галина 

Дякую.

 30.03.2012 21:01  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую.Вірш написаний років 2 чи 3 назад.
Воно й ніби то не по темі про осінь (хоч це більш про осінь життя )
але про весну не пишеться , та й люблю я більш за все осінь.

 30.03.2012 20:24  Тетяна Чорновіл => © 

Також дуже сподобався вірш. Ритмічний такий. За ритмом нагадує чимось вірші Сашка Гриба.
Правда, в останньому рядку одного складу не вистачає. І це, мабуть, опечатка, бо ж і починається рядок з малої літери, вибиваючись з ритму.
Думаю, Ви знаєте, як підправити! Ставлю "чудово"!

 30.03.2012 20:07  Каранда Галина => © 

і я туди ж... сподобалося.