Моє село
Моє село… Я тут живу…
Можливо й думаю не в моду.
Кохаюсь в зелень весняну,
В осінню, похмурну негоду.
А в літні роси я люблю,
Як пахне сіно косовиці,
А ще вечірнюю зорю,
Як вікна світяться в світлиці.
Я прокидаюсь на зорі,
Коли світанок сонце будить,
Іду по зораній ріллі,
А ранок день новий голубить.
Що говорить про солов’їв,
Вони без жалю серце крають,
Лелечий клекіт забринів,
Малята над гніздом витають.
Мені кохати до снаги,
Тебе село моє рідненьке,
Бо маю руки трударя,
Безцінний спадок батька й неньки.
Моє село… Я тут живу…
Тебе ніколи я не зраджу,
Ти біль і радість моїх днів,
Завжди прийду й добром розраджу.
