Андрій Гагін Дивлюся на небо
Дивлюся на небо, і тону у ньому;
Шукаю хмаринку, сумну, незнайому.
Було те прийдешнє, чи сталось останнє:
Поринули в спокій - немов у кохання.
Дивлюся на небо, все тону і тону.
Зростає відрада, думки про незгоду.
Неначе здалося, а може так треба:
Дивлюся не я - а вже дивиться небо.
11.04.2012
21.04.2012 12:27 © ... => Лідія Яр |
Дякую! |
21.04.2012 12:27 © ... => Деркач Олександр |
Дякую! |
21.04.2012 12:27 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую Тетяно! |
21.04.2012 12:27 © ... => Тетяна Белімова |
Буває і таке... ))))) Дякую! |
20.04.2012 23:40 Лідія Яр |
 Гарно дуже. |
20.04.2012 21:28 Деркач Олександр => © |
 Сподобалось |
20.04.2012 20:48 Каранда Галина => © |
 ага, точно. несподівано, гарно. |
20.04.2012 20:17 Сашко Новік |
 класно, я такої кінцівки й не очікував якось_) гарно |
20.04.2012 20:11 Тетяна Чорновіл => © |
 І дійсно, буває, важко розібратися, хто в кому потонув! Весна... Дуже гарна замріяна поезія... |
20.04.2012 20:02 Тетяна Белімова |
 тет- а - тет із небом... Наш Андрій - романтик... |