Тетяна Чорновіл Світло ліхтаря
Смеркла ніч у тополях знеможено,
Загубивши десь місяць між хмар.
Лиш у темінь важку насторожено
Ллє непрохане світло ліхтар.
Світло гасне в безмежжі безликому
На хиткій розуміння межі,
Ген аж там, де у хаосі дикому
Ввись злітають думок міражі.
Так і щезне ясне, не пробачене,
Як розплата за сяючу мить.
Що непрохане, те не втрачене…
Та чому ж так у серці щемить?..
02.05.2012 00:39 © ... |
Дякую за відгуки! Сиділа без компа і дивилася на ліхтар за вікном! Навіяло! :)) |
02.05.2012 00:37 © ... => Сашко Новік |
|
01.05.2012 09:53 Оля Стасюк |
 Чарівно. Дуже вечірній, теплий і щирий вірш. |
30.04.2012 00:42 Тетяна Белімова |
 Щемить ще мить, а потім мине, а ми? не минем? щем... |
29.04.2012 16:33 Каранда Галина => Сашко Новік |
 це точно!!!!:)))))))) |
29.04.2012 16:29 Сашко Новік |
 гарно. ремонтуйтесь скоріше, бо без вас портал якийсь не дуже портальний))) |
29.04.2012 16:15 Каранда Галина => © |
повернулася ще. ну дуже гарно. і картинка теж заворожує. |
29.04.2012 15:25 Каранда Галина => © |
хотіла виділить цитати, та за Деркачем не втовпилася!:) |
29.04.2012 13:22 © ... |
Дякую за відгуки! Як відремонтую комп, прочитаю і ваші публікації. Правда, не знаю, чи це скоро буде! ((((( |
29.04.2012 08:03 Деркач Олександр => © |
 Дуже сподобалось...світло на межі, темний безликий хаос, хитка, щемлива красота і невловима мить... така лірична філософія |
.gif "{#}")
Здається, все!!! Дякую! :))