Криниці небес
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
З круч Дніпрових полощуться хвилі
В шалині запашного бузку,
Мов криниці небес, очі милі
Знов запрошують в казку п’янку.
Поміж цвіту повилась стежина
У криницях небес в глибині.
Хвиль Дніпрових завітрена піна
Шелестить щось бузково мені.
Задурманюють нічку квітками
Зорі зморені високо десь.
Зачаровано пахнуть бузками
Повні щастя криниці небес.
В такт шалений сердечного стуку
Йду по стежці в бузку шалину.
Обережно, коханий, дай руку,
Бо в криницях твоїх потону.
