Субота Олександр я відкрию свій дім
І впущу тебе в серце,
Коли стукаєш ти,
В ніч до мого вікна.
Ти побачиш, що слів,
В нім байдужих до тебе,
Їх ніколи не було,
І зараз нема.
Там не має образ
І немає утоми,
Лиш палає любов,
Все сильніш день від дня.
І коли ти прийдеш ,
Я залишуся в дома,
Щоби двері відкрити,
Тобі люба моя.
Ти заплющ свої очі
І просто не треба…
Те що було і буде,
Ти думать забудь.
Тільки знай, що для нас,
Це для нас лише треба,
Бо тобою єдиною,
Мрії живуть.
10.05.2012 13:47 Деркач Олександр |
 Cподобалось |
09.05.2012 09:56 Тетяна Чорновіл => © |
 :))))) Чим красивіше співає соловейко, тим більше у нього шансів, що до нього прилетить кохана пташка! Олександр кликав так гарно, що я ледь сама не полинула на ніч глядячи! :)))) А тоді думаю, ще може понабігає жінок, як зомбі, стукатимуть у вікно! Впустить він одну... А що іншим робити в дощ?..... |
08.05.2012 18:43 Каранда Галина |
 з літературної точки зору - гарно. а з життєвої... |