Чернуха Любов З молоком матері
За туманом, де стигле колосся,
Де під сонцем парує земля,
В груди мами в жадобі вп’ялося
Ненаситне, голодне маля.
Доки кормиться в лоні, сповите,
З молоком у маленьке життя
Ввійде небо, любов’ю зігріте
І промінчик продовжить влиття.
З пуповини вбираються соки,
Що наповнюють фарбами дні
І проходять живильні потоки,
Щоб зросити посіви рясні.
Ота цівочка теплого дива,
Заспокоїть знервоване чадо.
Мама стомлена, але щаслива
І дитина всміхається радо.
м. Кривий Ріг, травень 2012р
10.05.2012 15:59 © ... => Деркач Олександр |
Щиро вдячна! |
10.05.2012 15:58 © ... => Тетяна Чорновіл |
А в мене подруга, недавно стала мамою, то теж кормились зі слізьми |
10.05.2012 15:53 Деркач Олександр => © |
 Гарно |
10.05.2012 14:35 Тетяна Чорновіл => © |
 У мене мама (Царство їй Небесне) була 1932 року. В голодному 33-му її мама (моя бабуся) довго не відлучала від груді, щоб спасти від голоду. От і виходило, що дитині майже рік... рік... рік з хвостиком, а вона саме впивається в жадобі в ту грудь. До крові. Бо ж зуби вже є, можна б щось і їсти вже, та нема що! Навіть годуючій матері. |
10.05.2012 14:25 © ... => Каранда Галина |
можливо й агресивно, але і в житті буває до крові |
10.05.2012 14:07 Тетяна Чорновіл => © |
З молоком у маленьке життя Ввійде небо, любов’ю зігріте І промінчик продовжить влиття. - дуже сподобалось! |
10.05.2012 13:47 Каранда Галина |
 В груди мами в жадобі вп’ялося Ненаситне, голодне маля. якщо чесно, то мене покоробило таке агресивне сполучення слів. |