Одягнута В Чорне Руки
Під довгими рукавами
Я ховаю примари минулого.
Бережу теплі дотики,
Що губились в осінній мертвоті...
Якщо згодом я опинюсь
На столі в божевільного лікаря,
Потрісканими губами
Я благатиму лишить мої руки,
Обмити їх під зливою,
Поцілунки вульгарні стираючи,
І в порцеляновій скрині
Надіслати: "Назавжди. Єдиному".
31.07.2012 18:09 Недрукована |
 Останнє реченя просто розірвало! |
25.05.2012 22:26 © ... => Мальва СВІТАНКОВА |
Не треба боятися. Ви тим самим ховаєтеся від справжньої себе, може трохи іншої, ніж та, до якої звикли))однак це теж ви, ваш інший і не гірший бік!заглибтеся в нього і ви багато чого відкриєте) |
25.05.2012 22:21 © ... => Тетяна Белімова |
Так, це і справді зізнання.. це також і спогад, і навіть заповіт на майбутнє |
25.05.2012 19:32 Мальва СВІТАНКОВА |
 моторошно...та захоплююче! я теж інколи щось напишу в цьому стилі....а потім стираю...бо боязко стає від думок звичайної плоті! |
25.05.2012 11:18 Тетяна Белімова |
 Гарно. Це ніби зізнатися, що навіки його, але так не тривіально і креативно. У Ваших рядках мистецька довершеність. |
25.05.2012 09:58 © ... => Деркач Олександр |
Якщо раптом згадаєте автора або назву книги - напишіть) буду дуже вдячна) |
25.05.2012 09:52 Деркач Олександр => © |
 Так воно і є, не пам`ятаю - читав колись,когось - автор сліпий так там ціла симфонія почуттів і описані так, що не кожному зрячому дано |
25.05.2012 09:47 © ... => Деркач Олександр |
Дякую) Я завжди вважала, що різноманітні дотики - то не лише звичайний фізичний контакт. В них є своя "психологія" або.. навіть не знаю, як правильно це виразити... може, чуттєва сфера, в кожного дотику є своя маленька душа, своє чуттєве минуле, теперішнє й майбутнє... якось так)) |
25.05.2012 09:36 Деркач Олександр => © |
Цікаво, дотики, цілунки, мануальна пам`ять , несподівано і цим подобається |