Все відболить. На серці всі загояться образи.
Хай буде це не швидко, не відразу,
Але я знаю, прийде та солодка мить,
Коли я щиро скажу всім: «Вже не болить».
І буде вже все рівно. Залишаться лиш спогади та сни,
Та вже не будуть мати влади і вони
Над той байдужістю, що не давала мені жити,
Над моїм смутком, що змушував мене тужити.
І я вже не самотня. Я просто вільна.
Я горда, щира, ніжна, сильна.
Я розправляю крила і відлітаю в край,
Де буде лиш для мене цвісти мій власний рай.
Не буде горя, болю, сліз, розлук і гіркоти,
Не буде порожнечі, не буде самоти,
Бо потяг унесе все в далеку-далечінь,
Залишивши мені майбутнє і всю небесну синь.
Я буду жити власним, лиш своїм життям.
Не стану розривати душу каяттям.
Я віддарую свій останній біль, загою рани,
А серце глибоко, тому не буде видно шрами…
Я залишаю всю печаль і тугу вам –
Тим, хто легко зраджує жінок, – чоловікам.
25.09.2009 року