Спогад чайного дерева
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Неподалік містечка Фенцін китайської провінції Юньнань не так давно виявили чайне дерево, якому за оцінками фахівців цілих 3200 років. Дерево зберегло сліди культурного втручання. Це значить, що більше 3000 років назад хтось дбайливо виростив цей древній релікт з саджанця.
Він приніс у долину маленьким мене
З вишини затуманених гір,
Мовив: – Виживи тут, поки суша мине.
Думав я: – Постараюсь, повір…
До струмка він по воду мені мандрував,
Лив під корінь життя залюбки,
І своєю циновкою на ніч вкривав,
Щоб спасти молоденькі ростки.
Я мужнів! І вершок мій розтанув у млі,
Дарував йому листя на чай,
Він же гнувся все більше, чомусь, до землі,
Й раз пішов десь, сказавши: – Прощай!
Інші листя на чай рвуть тепер з моїх віт,
Древнім кличуть, мабуть, жартома,
Я ж чекаю його довгі тисячі літ,
Та його все нема і нема!
– Я живий! Я діждусь! – хмаркам в небі кажу
В миті стомленої самоти,
І найкращі листки лиш йому бережу!
Де ти, друже? Чекаю. Прийди…
.gif "{#}")
)))) гарне дитя!) і не скажеш, що переношене!)))