Самотня матуся

з рубрики / циклу «Про долю»

Білим цвітом яблуня зацвіла в садку,

Зустрічає радісно красуню весну,

Мама, як та яблуня, вся зробилась біла,

Чом же її доля така нещаслива?

Вже яблуня та давно відцвіла,

Плодами рясними вся вкрита вона,

Гілля похилилось аж до землі,

Яблука стали смачні, запашні.

Так матуся діток ростила,

Їх усім серцем щиро любила,

Усе що найкраще їм віддавала,

Про себе вона повсякчас забувала.

Але, де помилку вона допустила?

Чим вона дітям не догодила?

Ще довго над тим мама буде гадати,

На щоках сльози гіркі втирати.

На дворі давно вже холодна зима,

Матуся сама сидить у вікна,

Лиш яблуня гілки в вікно простягає,

Вона для матусі одна співчуває.