10.12.2014 22:05
for all
139 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Самотня хата

Самотня хата

Стоїть хата край села,

Вся у сніг сповита,

Зима стежку замела,

Горобців лиш свита.


Посідали на калину,

Цвірінчать щосили,

Вони хату-сиротину,

Мовби розбудили.


Сонце в вікна заглядає,

Сріблом сніг блищить,

Хата, мовби оживає,

Ще прийде та мить.


Будуть її доглядати,

Як колись бувало,

Почала знов сумувати,

Сонечка не стало.


Полохливі горобці,

Під стріху сховались,

Умить стихли вони всі,

Сутінок злякались.


Тут став вітер завивати,

Хата затужила,

Знов холодна буде спати,

Так тепло любила.



м.Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.12.2014 13:25  © ... => Тетяна Чорновіл 

Шкода, люди помирають і не завжди мають дітей, і хати лишаються пустувати... 

 11.12.2014 11:42  Тетяна Чорновіл => © 

Чудові щемливі рядочки!
Дуже шкода цих самотніх хат.