16.07.2012 00:00
-
313
    
  4 | 4  
 © Крісман Наталія

Весна

Десь весна увірвалася теплим потоком,

І нестримністю рим, і жагою у серці,

Що відлунює в ритмах любовних інерцій,

Відкриває бажань потаємнії дверці

І наповнює світ життєдайності соком.


Десь бентежні вітри заціловують віти,

Що у сонячнім сяйві бруньки розпускають.

Там принадами березень в грудях стискає,

Там знайдеться для кожного щастя окраєць

І душа себе світлом по вінця наситить...


Я ж холодним провулком вертаю додому,

І мене обіймає лиш вітер колючий,

Що розшарпує коси мої надто рвучко,

Що єдиний печаль мого серця озвучив,

Розриваючи скроні надривами грому.


Я сама, серед ночі, в безсоння лещатах,

Ловлю погляди зір, що здаються так низько

І на груди небесні лягають намистом,

Досі мрію про нашу омріяну близькість

І про весну на двох, у маленькій кімнаті...



м. Львів, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.07.2012 21:38  Деркач Олександр => © 

Гарно

 16.07.2012 10:00  © ... 

Вірш також написаний "по гарячих слідах" - у мене біля будинку лісок, повертаючись додому між лісом і будинком, я часто потрапляю у такий сильний вихор вітру, що просто голову зриває, особливо навесні, одного дня так дуло, що "надуло" цього вірша, йшла додому, а рядки самі стрибали в голові...

 16.07.2012 00:08  Каранда Галина => © 

)))))) гарно.
і форма - теж.)
так трохи видніше)))))))