Крісман Наталія ДЕ Ж ТИ, ДАНКО?
клятий вітер
не голубить
ломить віти
в кроні дуба
ворон кряче
стогнуть гро`ми
небо плаче
з перевтоми
осінь квилить
рве волосся
люд безсилий
волі просить
в душі темінь
безпросвітна
дайте кремінь
прагнем світла!
очі страхом
повноводні
нема шляху
вир безодні
під руками
мокра скеля
де ж той камінь?
невеселі
бродять люди
наче мертві
прагнуть Чуда
"вирви серце!
де ж ти, Данко?
озовися!"...
до останку
люд молився...
19.07.2012 09:41 Деркач Олександр => © |
 Гарно написано! |
19.07.2012 00:55 Каранда Галина |
 |
19.07.2012 00:25 Каранда Галина => © |
...... вірш старий, техніка слаба, але моє бачення передає, і воно не змінилося... |
19.07.2012 00:11 Каранда Галина => © |
для мене не існує поняття "хороша смерть".... модель поведінки я помітила. Ви розумна й сильна жінка. характери в нас ледь не протилежні, та, думаю, ТУТ ми поладимо!) |
18.07.2012 23:19 Ницик Андрій |
 Перечитав коментарі, але ніхто питання не задав: Данко - це ж натяк на Богдана Хмельницького? Може, то просто я сумніваюсь і прошу уточнення. :) |
18.07.2012 12:29 Сашко Новік |
 Гарно і форма) |
18.07.2012 12:04 Тая => © |
 Гарно! Сумно від того, що ніхто чомусь не хоче бути Данком. |