17.07.2012 18:11
-
1395
    
  8 | 9  
 © Оля Стасюк

Ожина

Ожина

з рубрики / циклу «Політичне»

Сонце йде шаленими роками,

Але час зробив все, як схотів.

Я така ж, із синіми вустами,

Вилізаю знову із кущів.


Я поріжу ліву руку знову,

Знов аж сльози виступлять з очей.

Просто у ожини власна мова,

Мова гострих, ріжучих ночей.


Я така ж дитина, тільки вища,

Очками, мов визнаю вину.

Я вже знаю більше, та навіщо?

Все таке ж, як півжиття тому.


Час летить, а в мене сині руки.

Час летить – ожина не пуска.

Що ж, до літа! Довга мить розлуки

З синявою рідного куща...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.06.2016 23:46  Ольга Терен => © 

Гарний вірш. Всі ми - в душі діти...А поети - і поготів...а ще філософи...

 17.07.2013 07:41  Олена Вишневська 

І мені Ваші сині вуста сподобалися :)

 19.07.2012 09:36  Деркач Олександр => © 

Я така ж, із синіми вустами, Вилізаю знову із кущів. - уявив, прикольно! ДУЖЕ сподобалось!

 18.07.2012 10:35  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно, Олюшко! Твоя синь уже перебралася на губи й руки! :))))

 18.07.2012 01:28  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Ці останні поезії справді дуже чудові! Щось відмінне вчувається, якась нова майстерність з`явилася. Подорослішала наша Оля? Певно, річ не лише у цьому...

 17.07.2012 20:18  Лідія Яр 

Чарівно, Олечко. Так щиро.

 17.07.2012 18:55  Крісман Наталія 

Хай ожина дряпає до болю,
Аніж терня долі в серце коле!

 17.07.2012 18:19  Каранда Галина => © 

класно... (там, мабуть, Ворд постарався і виправив тобі знов на знову...в другому стовпчику)
Та скільки там ще того пів-життя!)))))) дитя ще, я ж кажу!) хоч і дуже талановите!)))