21.07.2012 00:00
-
220
    
  3 | 4  
 © Крісман Наталія

ГУП-ГУП...

гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп 

в моїм серці в електро-дугу 

хтось впіймав полинові жалі 

а від мрій тільки тінь на склі 

гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп 

відбиває Час в скронях тугу 

навіть місяць ясний засумнів 

співчутливо киває мені 

гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп 

тільки вітер торкається губ 

щем розлуки звива, мов змія, 

і згасає надії маяк 

гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп 

до життя я згубила снагу 

сни і ті позгіркали давно 

мов старе перестигле вино 

заблукало десь щастя моє 

вже й зозуля мені не кує 

вбережи мене, Боже, від згуб! 

гуп-гуп, гуп-гуп, гуп-гуп...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.07.2012 01:48  Тетяна Белімова => © 

Музична поезія, сама ніби проситься бути заспіваною. Оцей рефрен не лише задає ритм цілій поезії, він якось дуже осучаснює її - ніби барабанний бій, згук ударних (якийсь такий атрибут сучасної музики).

 21.07.2012 00:18  Деркач Олександр => © 

Сподобалось