21.07.2012 09:15
-
217
    
  2 | 3  
 © Крісман Наталія

Час душі розп`ять

Знову морок ліг на плечі,

Ніч – то час душі розп`ять,

Час для свіжих самозречень,

Недописаних міжрядь,

Недомовлених освідчень,

Пошматованих сердець,

Як вужем у душу відчай

Заповза в глухий кінець,

Час розвіяних ілюзій

І нав`язливих примар,

Коли друзі – вже не друзі,

Обезкрилений Ікар,

Час на пошук вічних істин

І божественних начал,

Коли думам надто тісно,

Слізно скапує свіча,

Коли янголи іскристі

Обіймають крильми нас, 

І поет, немов провісник,

Проника крізь простір-час...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.07.2012 11:29  Микола Щасливий Закріплений коментар

 22.07.2012 10:24  Деркач Олександр => © 

Дуже сподобалось!

 21.07.2012 22:37  Тетяна Белімова => © 

Класно! Сподобалося! І сумно, й урочисто водночас. Поет - завжди провісник... І погано, коли друзі - вже не друзі, викреслені зі списків душі. Сам цей процес такий важкий - поступове усвідомлення, що духовної єдності вже немає (а може, й не було її зовсім?).

 21.07.2012 10:25  © ... 

Цього вірша у живому виконанні можна послухати тут, це минулорічний Форум Видавців у Львові...