Я поріжу твоє пластилінове серце

Застромлю в нього гострий поролоновий ніж.

Я буваю солодка, буваю із перцем,

Я жінка! Ти чуєш? Я хочу в Париж!

Та ти зрозуміти це не зможеш ніколи

Твій бамбуковий мозок, на жаль, не допре.

Мої ніжні слова, як болючі уколи,

Вилетять з уст – і тебе розірве.

Не бійся, мій милий, не буде боліти.

І чому там боліти? Картонна душа.

Схаменись, заспокойся, не треба ревіти –

Твій страх мені може зіпсувати ножа.

Ось ти зараз заснеш, і я з апетитом

Відріжу всі пальці на ватних ногах.

Протягни мені праву, оцю, що з артритом,

Бо зараз напилком пройду по зубах.

Ти ж знаєш, коханий, що це – від любові...

Вилізь з-під шафи, ти мужик, а не миш!

Вибач, та часом бажається крові,

Я жінка, коханий, я хочу в Париж.