Толік Панасюк Про стежину
Вона залишилась одна
стара хатина без дороги
без огорожі без двора
дитячих спогадів тюрма
лише стежина крізь роки
зарослий лободою спомин
трава
трава
а в тій траві
криниця
зірвавшись падає сльоза
туди де поховались зорі
озвалась глибина луною
- це ти лайдак прийшов до дому
обдавши холодом до п’ят
і звідкись рідний тихий голос
не зачіпайся із луною
забудь стежину
ще не час
Дрогобич., 2012
04.08.2012 01:15 © ... |
Дякую усім. |
31.07.2012 11:27 Деркач Олександр => © |
 Дуже-дуже сподобалось |
29.07.2012 18:28 Сашко Новік |
 класно |
29.07.2012 16:15 Каранда Галина => © |
 тема ця постійно підіймається, але у Вас якось не так... отим "не час" зачепили... |
29.07.2012 15:57 Ем Скитаній => © |
 "...зірвавшись падає сльоза туди де поховались зорі..." - дуже гарно! і в цілому вірш цікавий, щось знайоме змальоване у ньому...спогади, ах, ці спогади..."дитячих спогадів тюрьма..." |
29.07.2012 13:31 Тетяна Чорновіл => © |
 Надзвичайний вірш! Скільки таких хатин з зарослими до криниць стежинами. Ще не час... Болем відізвалося. |